Чи дійсно підігрівачі для внутрішньовенних розчинів такі важливі в умовах бойових дій?

Переохолодження пацієнта є одним із найбільших “вбивць”, бо  доволі просто викликається, важко коригується. Це є аксіомою у т. зв. “trauma anaesthesia”[1].

Крім звичних для нас інтраопераційних втрат тепла внаслідок механізмів радіації, конвекції, випаровування та кондукції, при оперативних втручаннях під час війни на травмованих пацієнтах ці всі  механізми втрати тепла стаються вже під час евакуації хворого до лікарні. 

Більшість ферментів в організмі людини працюють у певних температурних межах. Гіпотермія порушує роботу ферментів. Сповільнюються метаболічні та фізіологічні процеси. З боку серцево-судинної системи - гіпотензія, брадикардія, фібриляція шлуночків у тяжких випадках. Крива дисоціації оксигемоглобіну зсувається вліво - гемоглобін легше приєднує кисень, але важче його віддає. Існують як мінімум три механізми того як гіпотермія погіршує захист від контамінації хірургічної рани [2]. Приклади патофізіологічних зрушень можна наводити майже в кожній системі організму.

Але один із найбільш небажаних проявів гіпотермії у пацієнтів інтраопераційно - коагулопатія. Насамперед через оборотне порушення агрегації тромбоцитів внаслідок зниженого вивільнення тромбоксану А3, що погіршує формування початкового тромбоцитарного згустка. Гіпотермія також знижує активність ферментів у каскаді згортання, що, у свою чергу, зменшує утворення кров’яних згустків [3]. Це все призводить до більшої периопераційної крововтрати та потреби в переливанні крові. В одному метааналізі навіть легка (наприклад, 1°C) гіпотермія збільшила втрату крові приблизно на 20 відсотків [4].

Коагулопатію, спричинену гіпотермією, часто не діагностують під час звичних лабораторних досліджень, оскільки ці тести проводяться при температурі 37°C і, таким чином, коагулограма може бути в нормі, хоча такою не була б, якщо скоригувати на температуру.

Також важливими проявами гіпотермії є дія на метаболізм препаратів. Наприклад, тривалість дії міорелаксантів (NMBA) збільшується при гіпотермії. Є дослідження, які показують, що дія атракурію подовжується на 60% при гіпотермії [5]. Це впливає на тривалість анестезії та вихід з наркозу, на ризик залишкової міорелаксації в умовах відсутності нейро-м'язового моніторингу. А це в умовах бойових дій не є плюсом.

Тому потрібно розуміти, що на етапі евакуації пацієнт вже може бути в стані гіпотермії. Наші найпростіші дії в операційній для таких пацієнтів:

• максимальне, за можливості, збільшення температури повітря у приміщенні операційної;

• за можливості - використання апаратів для обігріву тіла пацієнтів;

• підігрівання в/в розчинів.

Треба також розуміти, що саме лиш підігрівання розчинів не підігріває пацієнта, оскільки внутрішньовенні рідини можуть лише трохи перевищувати внутрішню (корову) температуру. Таким чином, зігрівання рідини не компенсує ні початкову гіпотермію через перерозподіл від периферичних тканин до серця, ні наступні втрати з поверхні шкіри та хірургічних розрізів. Аналогічно, зігрівання рідини для промивання черевної порожнини, не передає пацієнту значної кількості тепла. Але пацієнти можуть бути значно охолоджені шляхом вливання незігрітої внутрішньовенної рідини або впливу незігрітої рідини для промивання черевної порожнини. Наприклад, кожен літр рідини, введений при температурі навколишнього середовища, знижує середню температуру тіла на 0,25°C у пацієнта вагою 70 кг.

В умовах бойових дій звичні для нас обігрівачі тіла пацієнта можуть бути недоступними, температура в операційних може бути низькою. 

Тому використання підігрівачів для внутрішньовенних розчинів є простим методом і водночас може бути одним із ключових елементів для запобігання подальшої гіпотермії у пацієнтів та виникненню негативних наслідків.