Метод моніторингу нейро-м’язової провідності NMT (TOF)

Використання анестезіологами міорелаксантів, наприклад для інтубації трахеї, підтримки анестезії та забезпечення роботи хірургів, має майже щоденне місце. Але дуже часто ми вводимо міорелаксанти “всліпу”, розраховуючи певну дозу mg/kg для кожного окремого пацієнта. А пацієнти є різними, так само як і міорелаксанти. Кожен пацієнт реагує індивідуально на той, чи інший вид міорелаксанту і доза mg/kg часто є ненадійною [1].

Ми можемо спостерігати, коли без моніторингу нейро-м’язової провідності, під час інтубації пацієнт кашляє, піднімає руки тощо. Або ж коли під час хірургічного втручання хірурги просять “розслабити” пацієнта. Чи навіть під час екстубації лікар-анестезіолог оцінює відновлення нейро-м’язової провідності за допомогою клінічних ознак (просить показати язика, пожати руку, відірвати голову тощо). Всі ці клінічні ознаки не гарантують виключення залишкової міорелаксації [2]. А це ускладнення є одним з найбільш небезпечних та може призводити до десатурації, повторної інтубації чи навіть післяопераційної аспіраційної пневмонії [3].

За допомогою методу моніторингу нейро-м’язової провідності TOF залишкову міорелаксацію після екстубації трахеї можна виключити на 100%. Найбільш авторитетні асоціації анестезіологів (Асоціація анестезіологів Великої Британії, Європейська асоціація анестезіологів, Американська асоціація анестезіологів) вказують у своїх гайдлайнах про обов’язковий кількісний моніторинг нейро-м’язової провідності (TOF) у випадку застосування міорелаксантів та виключення ймовірності залишкової міорелаксації при показниках TOF перед естубацією - TOFC 4 TOFR >0.9 [4-5].

 За допомогою TOF можна об’єктивно оцінювати рівень нейро-м’язової блокади під час оперативного втручання, рівень глибини блоку, який має відповідати тій чи іншій хірургії. Суб’єктивне твердження хірурга під час оперативного втручання, що пацієнт є недостатньо “розслабленим” можна об’єктивізувати за допомогою цього методу моніторингу та зрозуміти, чи потрібна ще додаткова кількість міорелаксанту. Адже за умови, що у нас все ще немає повсюдного використання рокуронію та сугамадексу, його антидоту, зайва кількість міорелаксанту в кінці оперативного втручання може призвести до залишкової міорелаксації після екстубації.

 1. Maybauer DM et al. Anaesthesia 2007;62: 12-17

2. Donati: Can J Anesthesiology 2013;60:714-29

3. Bulka et al. Anesthesiology 2016;125: 647-55

4. AA Klein et al. Anaesthesia 2021;76: 1212-1223  

5. Fuchs-Buder T et al. Eur J Anaesthesiol. 2023;40(2):82

6. Thilen SR et al. Anesthesiology. 2023;138(1):13

7. Moira H Bruintjes et al.